CCCP. Cosmic Communist Constructions Photographed. 40th Ed. Frederic Chaubin.

Фотограф Фредерік Шобен показує 90 будівель, розташованих у 14 колишніх радянських республіках, які відбивають те, що він вважає четвертою епохою радянської архітектури. Його поетичні картини відкривають несподіване відродження уяви, невідомий ріст, який відбувся з 1970 до 1990 року. На відміну від 1920-х і 1950-х років, тут не виникає жодної «школи» або основного напряму. Ці будівлі являють собою хаотичний імпульс, спричинений системою, що розпадається. Їхня різноманітність проголосила кінець Радянського Союзу. Скориставшись монолітною структурою, що руйнується, дірками в розширюваній мережі, архітектори вийшли далеко за межі модернізму, повернувшись до джерел або вільно вводячи нововведення. Одні сміливці реалізували проєкти, про які мріяли конструктивісти (санаторія «Дружба», Ялта), інші виразили свою уяву в експресіоністській манері (Дворець весільної, Тбілісі). Літній табір, натхненний ескізами прототипу місячної бази, претендує на супрематичний вплив (молодійний табір Прометей, богатир). Потім йде поширена в останні роки СРСР «говорча архітектура»: крематорій, прикрашений бетонним полум'ям (Крематорій, Київ), технологічний інститут, що розбився на дах літальною тарілкою (Інститут наукових досліджень, Київ), політичний центр спостерігає за тобою як Великий Брат (Дом Ради, Калінінград). Ця головоломка стилів свідчить про всі ідеологічних мрії того часу, від одержимості космосом до відродження ідентичності. У ньому також окреслена географія СРСР, показано, як місцеві впливи зробили свої екзотичні повороти до того, як країна дійшла до кінця. «Космічні75і конструкції Фредеріка Шобена» були визнані найкращою книгою з архітектури 2010 року за версією Міжнародного артбука та кінофестивалю в р. Перпіньян, Франція (Міжнародний фестиваль мистецтва та кіно в Перпінья).

Photographer Frédéric Chaubin reveals 90 buildings sited in 14 former Soviet Republics which express what he considers to be the fourth age of Soviet architecture. His poetic pictures reveal an unexpected rebirth of imagination, an unknown burgeoning that took place from 1970 until 1990. Contrary to the 1920s and 1950s, no “school” or main trend emerges here. These buildings represent a chaotic impulse brought about by a decaying system. Their diversity announced the end of the Soviet Union. Taking advantage of the collapsing monolithic structure, the holes in the widening net, architects went far beyond modernism, going back to the roots or freely innovating. Some of the daring ones completed projects that the Constructivists would have dreamt of (Druzhba Sanatorium, Yalta), others expressed their imagination in an expressionist way (Palace of Weddings, Tbilisi). A summer camp, inspired by sketches of a prototype lunar base, lays claim to Suprematist influence (Prometheus youth camp, Bogatyr). Then comes the “speaking architecture” widespread in the last years of the USSR: a crematorium adorned with concrete flames (Crematorium, Kiev), a technological institute with a flying saucer crashed on the roof (Institute of Scientific Research, Kiev), a political center watching you like Big Brother (House of Soviets, Kaliningrad). This puzzle of styles testifies to all the ideological dreams of the period, from the obsession with the cosmos to the rebirth of identity. It also outlines the geography of the USSR, showing how local influences made their exotic twists before the country was brought to its end.Frédéric Chaubin’s Cosmic Communist Constructions Photographed was elected best book on architecture of the year 2010 by the International Artbook and Film Festival in Perpignan, France (Festival International du Livre d’Art & du Film Perpignan).